Загальна практика (терапія)

Це результати лабораторних аналізів, висновку спеціалістів, рекомендації спеціалістів щодо лікування чи профілактики, результати УЗД та ін. Перший раз інформація видається безкоштовно.

Якщо дана інформація пацієнтом втрачена та він бажає отримати її повторно, то ця послуга вже є платною та коштує 11,00 грн., бо потребує додаткового часу співробітника рецепції чи лікаря.

Лікар терапевт займає ведучу позицію у діагностиці внутрішніх хвороб. Саме цей лікар правильно спрямує пацієнта та призначить обстеження, якщо пацієнт не знає до якого лікаря йому треба звертатися та які обстеження йому необхідно провести.

Найбільш правильною є позиція, коли терапевт «веде» пацієнта та залучає при необхідності інших спеціалістів, саме це гарантує комплексність, безпеку та спадкоємність при лікуванні, особливо з складною або тяжкою патологією. Під час консультації лікар вислуховує скарги пацієнта, визначає мету його візиту і проводить огляд пацієнта.

Мета консультації — встановлення діагнозу (при недостатності даних попереднього) та призначення лікування. В кабінеті можливо визначити вагу пацієнта, зріст, артеріальний тиск, пульс. В арсеналі лікаря терапевта є багато експрес-тестів, що дозволяють встановити діагноз одразу.

При повторній консультації лікар знайомить пацієнта з результатами додатково проведених обстежень, надає інформацію щодо вірогідного діагнозу. Разом з пацієнтом обирає тактику подальшого лікування або дообстеження.

В МЦ «Медісвіт» розроблені стандарти обстеження та лікування базуються на доказовій базі та новітніх світових дослідженнях. Втілення стандартів в практичну роботу гарантує надання якісної медичної допомоги та виключає можливість призначення зайвих обстежень та ліків.

Консультація терапевта.

Це виписка конкретної інформації з амбулаторної картки на запит пацієнта для пред'явлення, в сторонній лікувальний заклад та інші організації. Послуга потребує додаткового часу та уваги лікаря.

Взяття венозної крові проводиться з вени ліктьового згину одноразовими вакуумними системами в маніпуляційному кабінеті. Тривалість забору — 1-2 хвилини.

Сьогодні в сучасній медицині рекомендують здавати саме венозну кров для дослідження, оскільки її об`єм та якість забезпечують високу результативність та широту аналізів.

Маніпуляція забору матеріалу для ДНК-досліджень.

Взяття капілярної крові проводиться з пальця одноразовими системами, в маніпуляційному кабінеті. Є розповсюдженим аналізом для незначної кількості показників крові, тому в сучасній медицині вже рекомендують здавати венозну кров для дослідження, оскільки її об`єм та якість забезпечують високу результативність та широту аналізів.

Введення лікарського засобу, призначеного лікарем, в вену. Для внутрішньовенної ін`єкції використовуються одноразові матеріали: шприц, спиртова салфетка, бактерицидний лейкопластир. Проводиться в маніпуляційному кабінеті.

Місця введення — поверхневі вени ліктьового згину, передпліччя, кісти. Найчастіше призначається курс терапії, зняття гострого симптому, надання невідкладної допомоги.

Повільне крапельне введення рідини в вену. Ефективна маніпуляція при невідкладній допомозі, курсах протизапальної чи протиінфекційній терапії.

Для інфузії використовується одноразові системи, спиртові салфетки, лейкопластир та стерильний лікарський засіб. Проводиться в маніпуляційному кабінеті під обов`язковим контролем маніпуляційної медсестри чи лікаря.

Введення лікарського засобу в м’язову тканину (верхній зовнішній квадрат сідниці чи середня третина зовнішньої поверхні стегна). Терапевтичний ефект наступає на протязі 10-30 хвилин.

Ін’єкції проводиться одноразовими матеріалами: шприц, спиртова салфетка, бактерицидний лейкопластир. Є ефективною при знятті гострого процесу чи стану та проведенні комплексної протизапальної чи протиінфекційної терапії.

Введення лікарського засобу в підшкірно-жирову клітковину. Місця введення — зовнішні поверхні плеча та стегна, підлопаткова область, передня черевна стінка. Підшкірно вводяться деякі вітаміни, алое та інші лікарські засоби, на упаковках яких вказаний спосіб введення «підшкірно».

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Ця послуга включає вартість медикаментів медичного центру, які використовуються медсестрою чи лікарем при маніпуляціях та процедурах (при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних ін’єкціях, внутрішньокрапельних інфузіях, інгаляціях, гінекологічних процедурах та ін.).

Невідкладна допомога надається пацієнтам, які звернулися до медичного центру, і стан яких потребує негайного лікування.

Послуга включає консультацію чергового лікаря, електрокардіограму при необхідності, використання лікарем таблетованих або ін'єкційних засобів для надання невідкладної допомоги.

1 категорія послуги визначається витратами часу (до 1 години) та методом введення препаратів (внутрішньом'язовий або внутрішньовенний струменний).

Невідкладна допомога надається пацієнтам, які звернулися до медичного центру, і стан яких потребує негайного лікування.

Послуга включає консультацію чергового лікаря, електрокардіограму при необхідності, використання лікарем таблетованих або ін'єкційних засобів для надання невідкладної допомоги.

2 категорія послуги визначається витратами часу (більше 1 години) та методом введення препаратів (внутрішньовенний крапельний).

Лікувальний масаж — це метод дії на організм за допомогою різних прийомів: поглажування, вижимання, розминання, потряхування, розтирання, пасивні рухи, удари та встряхування (вібрації). Для підсилення ефекту лікувальний масаж проводиться з використанням лікувальних препаратів.

В результаті покращується кровообіг в тканинах, активується обмін речовин та інші процеси в тканинах та м’язах, проходить мобілізація захисних функцій організму чи окремих органів. Призначається та є необхідною процедурою в комплексному лікуванні при захворюваннях хребта, спини, невралгіях.

Лікувальний масаж — це метод дії на організм за допомогою різних прийомів: поглажування, вижимання, розминання, потряхування, розтирання, пасивні рухи, удари та встряхування (вібрації). Для підсилення ефекту лікувальний масаж проводиться з використанням лікувальних препаратів.

В результаті покращується кровообіг в тканинах, активується обмін речовин та інші процеси в тканинах та м’язах, проходить мобілізація захисних функцій організму чи окремих органів. Призначається та є необхідною процедурою в комплексному лікуванні при захворюваннях хребта, спини, невралгіях.

Розгорнутий аналіз крові дозволяє оцінити рівень та направленість можливих змін. Визначає концентрацію гемоглобіну, кількість та співвідношення різних типів еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів на одиницю об'єму, обсяг гематокриту — всього понад 20 показників.

Характеризує перебіг хвороби і ступінь ураження при запальних процесах, ефективність лікування. Забір крові з поверхневих вен ліктьового суглобу триває 1-2 хвилини, після чого пацієнт може повернутись до своїх справ. Проводиться профілактично, а також у динаміці; інформативний при встановленні діагнозу.

Відображує стан нирок та сечовивідної системи, підтверджує або виключає патології, запальні процеси. Дає фізико-хімічні характеристики сечі та мікроскопію осаду. Є обов'язковим при захворюваннях сечовивідних шляхів — призначається багаторазово для діагностики та контролю терапії. Профілактично рекомендується всім 1-2 рази на рік.

Лабораторні дослідження сечі, за допомогою яких лікар може оцінити стан і функції нирок, сечовивідних шляхів. Часто проводиться як уточнюючий аналіз при підозрі на запальний процес. Збирається саме середня частина ранкової сечі, рахуються клітини лейкоцитів та еритроцитів на мілілітр сечі.

Дослідження сечі, що визначає концентраційну здатність нирок та функцію ниркових канальців, де відбувається реабсорбція (зворотне всмоктування) первинної сечі.

Аналіз визначає щільність сечі, співвідношення денного та нічного діурезу, тощо. Допомагає відрізнити піелонефріт — ураження нирок — від запальних захворювань іншої локалізації.

Показує наявність (кількість) білку в добовій сечі. За втратами білку визначається характер і ступінь ураження нирки або інтенсивність запального процесу в сечовивідних шляхах. Протеїнурія є одним з найважливіших і найвідоміших симптомів захворювань нирок.

Показник порушень вуглеводного обміну.

Аналіз, який допомагає оцінити роботу системи травлення. Сукупне описання фізичного, хімічного та мікроскопічного дослідження калу.

Проводиться для діагностики гельмінтозів (ураження глистами), які паразитують у кишечнику та жовчовивідних протоках.

Проводиться для діагностики зараження глистами — гостриками, які заводяться в анальних складках, викликають свербіж. Особливо поширені у дітей.

Дослідження концентрації основних ферментів печінки — АЛТ та АСТ використовується для діагностики захворювань печінки, скелетної мускулатури, патологій міокарду.

Альбумін — основний білок крові, який виробляється печінкою. Альбуміни виділяють в окрему групу білків — білкові фракції. Співвідношення окремих білкових фракцій в крові є значимим для лікаря. Це дослідження використовується для діагностики захворювань печінки, нирок, ревматичних та онкологічних захворювань.

Амілаза — фермент, який розщеплює крохмаль та інші вуглеводи, забезпечує травлення вуглеводів їжі. З організму амілазу виводять нирки разом з сечею. Підвищення концентрації амілази в крові або в сечі свідчить про руйнування клітин підшлункової залози внаслідок запальних процесів.

Для аналізу може використовуватись як венозна кров, так і сеча. Визначення активності амілази використовують для діагностики захворювань підшлункової залози, слинних залоз, для встановлення причин болю в животі.

АСТ (АсАТ) або аспартатамінотрансфераза – клітковий фермент, що бере участь в обміні амінокислот. Аналіз АСТ – необхідний метод діагностики захворювань міокарду, печінки та мускулатури. АСТ підвищується при травмах хребтових м'язів, опіках, тепловому ударі та внаслідок кардіохірургічних операцій.

Білірубін міститься у жовчі людини. Аналіз ілюструє роботу печінки. Визначення білірубіну є складовою комплексу діагностичних процедур при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Сироватка крові містить прямий і непрямий білірубін. Співвідношення цих форм важливо для діагностики захворювань печінки, жовчовивідної системи, крові, та інших, що супроводжуються порушеннями пігментного обміну.

Дозволяє уточнити причину підвищення загального білірубіну. Діагностика гемолітичних анемій, захворювань печінки, холестазу, диференційна діагностика жовтух різного походження.

Один з маркерів ушкодження клітин. Підвищений вміст ГГТ в крові свідчить про ушкодження клітин печінки, як правило, при запальних процесах. Гама-глутамілтранспептидаза (гамма ГТ) — фермент, що бере участь в обміні амінокислот. Міститься ГГТ в основному — в печінці, нирках і підшлунковій залозі. Оцінюється у сукупності з іншими маркерами запалення.

Калій регулює водний баланс організму та нормалізує ритм серця. Впливає на роботу багатьох клітин, особливо нервових та м'язових. З його нестачею можуть бути пов'язані судороги м'язів.

Аналіз кальцію призначається для діагностики остеопорозу, при болю в гомілках, захворюваннях м'язів, шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, онкологічних захворюваннях, а також при підготовці до операцій.

Білкова речовина. Синтез креатиніну відбувається переважно в тканинах м'язів. Під час скорочення м'язів креатинфосфат розпадається, виділяючи енергію і утворюючи креатинін. Його концентрація у сироватці крові здебільшого стала і залежить від рівноваги процесів синтезу і виведення.

У чоловіків рівень креатиніну зазвичай вище, ніж у жінок, що пов'язано з більшим обсягом м'язової тканини. У нормі креатинін фільтрується у гломерулах нирок і не піддається реабсорбції або секреції в канальцях.

Тому підвищення рівню креатиніну, як правило, свідчить про зниження фільтрації у ниркових клубочках і зниженні видільної функції нирок. Визначення концентрації креатиніну у крові та сечі використовують для розрахунку клубочкової фільтрації та оцінки функції нирок. Діагностує стан нирок, захворювання хребтових м'язів.

Фермент, що міститься у хребтових та гладких м'язах, міокарді та головному мозку. Креатинкіназа (КК) забезпечує потребу в енергії у короткі проміжки часу (наприклад, при скороченні м'язів).

У дітей активність креатинкінази вища, ніж у дорослих, що пояснюється інтенсивним ростом і участю в ньому м'язової та нервової тканин. У жінок активність її нижча, ніж у чоловіків. При ушкодженні клітин КК вивільняється і надходить у кров.

Визначення креатинкінази та її ізоферментів використовується для діагностики та моніторингу інфаркту міокарду і захворювань хребтових м'язів. Підвищення активності КК може бути виявлено через 4 години після інфаркту, максимальний її рівень досягається через 12- 24 години, а знижуватись починає за 3-4 доби.

ЛДГ або лактатдегідрогеназа — фермент, потрібний для окислення глюкози та утворення молочної кислоти. Лактат (сіль молочної кислоти) виникає в клітинах в процесі обміну киснем. ЛДГ — фермент, що містить цинк і в складі цитоплазми присутній практично в усіх тканинах і органах людини.

Найбільш активний у печінці, нирках, серці, хребтових м'язах, підшлунковій залозі, клітинах крові. В еритроцитах його рівень у 100 разів вище, ніж у сироватці. У дітей активність ферменту вища, ніж у дорослих і поступово знижується. Показники активності ЛДГ залежать від методу дослідження.

Підвищена активність ЛДГ спостерігається у вагітних, новонароджених, після фізичних навантажень. У жінок активність ЛДГ нижча, ніж у чоловіків. Дослідження проводять при інфарктах міокарду (рання та диференційована діагностика, моніторинг), пухлинах, анеміях, що супроводжуються гемолізом, захворюваннях печінки та жовчовивідної системи.

Активний внутрішньоклітинний елемент, що входить до складу багатьох ферментів. Також магній міститься в еритроцитах, м'язах, печінці та інших органах і тканинах. Магній вкрай потрібен для роботи серця, нервової та м'язової тканин. Від його вмісту залежить багато процесів життєдіяльності організму.

Рівень у крові визначається інтенсивністю її синтезу та розпаду. При підвищенні вмісту сечової кислоти її кристали можуть відкладатись у суглобах, підшкірній клітковині, нирках, що призводить до різноманітних ушкоджень органів і тканин. Використовується для діагностики порушень обміну пуринових основ, а також діагностики і визначення схеми лікування подагри.

Головний кінцевий продукт білкового обміну. Виводиться сечовина в основному нирками. Її рівень у крові зумовлений співвідношенням процесів утворення і виділення. Визначення сечовини у крові зазвичай проводять, щоб оцінити видільну функцію нирок.

Утворення сечовини у здоровому організмі залежить від характеру харчування. При домінуванні білкових продуктів (м'ясо, риба, яйця, сир, творог) концентрація сечовини може підвищуватись до верхньої межі норми, а при рослинній дієті — знижуватись.

При патології печінки через порушення її здатності до синтезу рівень сечовини у крові може знижуватись. У вагітних жінок, новонароджених через підвищений синтез білку рівень сечовини дещо знижений, згодом він підвищується.

Загальний білок – важливий компонент білкового обміну. Це сумарна концентрація всіх білків: альбуміну та глобулінів, що знаходяться у сироватці крові.

Використовується для діагностики порушень білкового обміну, онкології, захворювань печінки, нирок, при порушенні харчування, обопільних опіках, та інших. Результат аналізу допомагає лікарю у виборі оптимальної тактики подальшого обстеження та лікування.

Елемент фосфор необхідний для нормального функціонування центральної нервової системи. Фосфор міститься в нуклеїнових кислотах, у кістках хребта, зубах. Забезпечує правильну роботу серця та нирок.

Фосфор бере участь у процесах накопичення та вивільнення енергії в клітинах, у передачі нервових імпульсів, допомагає обміну жирів та крохмалів.

Разом з натрієм — це основний іон крові, що утримує рідину в організмі, регулює її баланс, сприяє виведенню шлаків. Вплив хлору покращує функцію печінки, процес травлення.

Необхідний для багатьох фізіологічних процесів, регулює кислотно-лужний баланс. Вміст іонів хлору в крові ретельно контролюється нирками. Рівень іону хлору відображає функціональний стан нирок та водно-сольовий баланс.

Вміст хлору залежить від балансу його надходження з їжею, розподілу в організмі і виведення з сечею і калом. Визначення хлору в крові може призначатись для діагностики і контролю лікування захворювань нирок, нецукрового діабету, патології надниркових залоз.

Фермент, необхідний для транспорту фосфору в організмі. Найбільше лужної фосфатази міститься у кістковій тканині, слизовій оболонці кишечника, у плаценті та молочній залозі пд час лактації.

Її рівень впливає на ріст кісток, тому у дітей її вміст вище, ніж у дорослих. Дослідження проводиться для діагностики захворювань кісткової системи, печінки, жовчовивідних шляхів і нирок.

Маркер стрептококової інфекції, лабораторний критерій ревматизму. Це антитіла до антигену (стрептолізину) бета-гемолітичного стрептококу групи А. Інформативний при спостереженні за динамікою ревматичного процесу, оцінці ступені його активності.

Максимальну діагностуючу і прогнозуючу цінність має серійне дослідження (з інтервалом приблизно 1 тиждень). Одноразове дослідження на АСЛ-О має низьку інформативність. Титр АСЛ-О може бути підвищений і у здорових носіїв стрептококу.

Антитіла до власних імуноглобулінів класу G. Дозволяє виявити наявність і активність ревматичних захворювань, в першу чергу, ревматоїдного артриту.

Біологічно неактивний маркер вуглеводного обміну, показник секреції ендогенного інсуліну. С-пептид — стійкий фрагмент ендогенного проінсуліну, що «відрізається» від нього при утворенні інсуліну. Рівень С-пептиду відповідає рівню інсуліну, який виробляється в організмі. Більш стабільний показник, ніж концентрація інсуліну.

При імунологічному аналізі С-пептид не «перехрещується» з інсуліном, завдяки чому аналіз С-пептиду дозволяє оцінити секрецію інсуліну навіть на фоні прийому екзогенного інсуліну, а також при наявності аутоантитіл до інсуліну. Це важливо при обстеженні хворих з інсулін-залежним цукровим. Діабетом.

Головні ліпіди крові, які є основним джерелом енергії клітин. Оцінка ризику розвитку атеросклерозу (у комплексі з холестеролом і його фракціями), подагри, панкреатиту, інфаркту міокарду, спадкових порушень обміну.

Показник ліпідного обміну. Використовується для діагностики атеросклерозу та пов'язаних з ним захворювань серцево-судинної системи, печінки, нирок, ендокринних патологіях (мікседема, цукровий діабет).

Якщо концентрація загального холестерину гранична або підвищена, варто дослідити холестерол у комплексі з визначенням триглицеридів, холестерола ЛПВП і ЛПНП.

Аналіз потрібен для оцінки характеру і ступеню порушень ліпідного обміну, а також вірогідності виникнення атеросклерозу.

Необхідний для утворення і визрівання еритроцитів, підтримує нервову систему в здоровому стані, упереджує анемію. Бере участь у білковому, жировому та вуглеводному обміні; а також — в процесі засвоєння, транспорту і розпаду фолієвої кислоти. В організмі вітамін В12 не синтезується, а надходить з продуктами харчування.

Для успішного засвоєння вітаміну B12 необхідна достатня кількість кальцію. При дефіциті цианокобаламіну відбуваються зміни у клітинах кісткового мозку, ротовій порожнині, язику та шлунково-кишковому тракті, що призводить до порушень кровотворення, неврологічних розладів (психічні розлади, поліневрити, ураження спинного мозку).

Фолієва кислота потрібна для нормального кровотворення, стимулює регенераторні процеси в усіх органах і тканинах, сприяє засвоєнню, транспорту та розпаду білків, стимулює регенераторні процеси в усіх органах і тканинах, попереджує розвиток атеросклерозу. Спільно з вітаміном В12 потрібна для поділу клітин. Джерело фолієвої кислоти – мікрофлора кишечнику.

Рівень глікозильованого гемоглобіну підвищується при надлишку глюкози у крові, що виникає при цукровому діабеті. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я аналіз на глікозильований гемоглобін – найефективніший метод діагностики цукрового діабету.

Хворим на цукровий діабет рекомендується проводити біохімічний аналіз крові на глікозильований гемоглобін щонайменше1 раз на 3 місяці.

Визначення глюкози у крові є основним лабораторним тестом при діагностуванні діабету. Також застосовується для діагностики патології щитовидної і надниркової залоз, гіпофізу, захворювань печінки.

Визначення глюкози у сечі є основним лабораторним тестом при діагностуванні діабету.

Метод виявлення прихованих порушень вуглеводного обміну. У пацієнта рівень глюкози визначається натще; потім — за 1 і за 2 години після вживання 75 грамів глюкози. За результатами встановлюється можливий тип порушень обміну глюкози.

Фруктозамін – показник вмісту глюкози у крові. Аналіз доцільний для діагностики цукрового діабету і контролю за ефективністю лікування. Фруктозамін показує середній рівень глюкози у крові за 2-3 тижні до дослідження.

Аналіз призначають для короткострокового контролю за рівнем глюкози у крові, що вкрай важливо для вагітних жінок та новонароджених.

Основний гормон, що регулює рівень глюкози у крові. Виробляється клітинами підшлункової залози. При його дефіциті рівень глюкози в крові підвищується.

Найінформативніший показник запасів заліза в організмі. Білковий комплекс, що зберігає залізо вже готовим до всмоктування.

Визначення вмісту заліза у крові використовують для діагностики різних анемій, гострих і хронічних інфекційних захворювань, гіпо- і авітамінозів, порушень у харчуванні та роботі шлунково-кишкового тракту, виявлення отруєнь препаратами, що містять залізо; для контролю за ходом лікування.

Основний вміст заліза в крові – в складі гемоглобіну, також певна його кількість зберігається в якості запасного фонду в печінці, селезінці, інших внутрішніх органах і тканинах Загальна норма заліза залежить від гемоглобіну, ваги, зросту, статі та віку.

Плазмовий білок, глікопротеїн — основний переносник заліза. Трансферін транспортує залізо від місця його всмоктування (тонка кишка) до місця його використання або зберігання (кістковий мозок, печінка, селезінка).

При руйнуванні еритроцитів в селезінці, печінці,трансферін транспортує у кістковий мозок залізо, що вивільняється з гему (частина молекули гемоглобіну).

Тропонін — високоспецифічний маркер ураження міокарду. Для тропонінів співвідношення концентрації всередині м'язових клітин до концентрації в плазмі крові набагато вище, ніж для ферментів і міоглобіну, що робить ці білки високочутливими маркерами ураження міокарду.

Міоглобін — білок, за структурою і функціями схожий на гемоглобін. Міститься у хребтових і серцевих м'язах, забезпечуючи в них накопичення кисню. Тест міоглобіну використовують для діагностики захворювань серцевих і хребтових м'язів.

Андрогенний гормон надниркових залоз. Є адекватним показником андроген-синтетичної активності надниркових залоз. Під час вагітності виробляється корою надниркових залоз матері і плоду, передує синтезу естрогенів плаценти.

Його рівень зростає у період половозрілості, а потім поступово знижується з виходом людини з репродуктивного віку. Часто слугує для визначення джерела гіперандрогенемії у жінок, а також для діагностики стану фето-плацентарного комплексу на 12-15 тижні вагітності.

Гормон кортизол виробляється корою надниркових залоз. За допомогою аналізу кортизолу у крові лікар може оцінити роботу надниркових залоз і виявити багато захворювань.

Норма кортизолу залежить від часу доби: зранку — підвищується; увечері — знижується до мінімуму. При вагітності кортизол зростає в 2-5 разів. В інших випадках підвищення вмісту кортизолу у крові — ознака серйозних захворювань.

Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) у жінок стимулює утворення фолікулу, естрогенів, жовтого тіла, забезпечує овуляцію. У чоловіків ЛГ стимулює утворення білків, які зв'язують статеві гормони, посилює проникність сіменних канальців для тестостерону.

Гормон ЛГ впливає на підвищення рівню тестостерону у крові, що призводить до визрівання сперматозоїдів. Вміст ЛГ у крові жінки залежить від фази менструального циклу.

Регулятор метаболізму (обмінних процесів і засвоєння) кальцію. В онкології – маркер медуллярної карциноми (пухлини) щитовидної залози.

Білок, який виробляється плазмою при вагітності. Допомагає з'ясувати ризики різноманітних відхилень у розвитку плоду на початкових стадіях вагітності. Найоптимальніший термін здачі аналізу РАРР – 12-й тиждень вагітності.

Регулятор процесів обміну кальцію та фосфору.

Прогестерон — стероїдний гормон жовтого тіла яєчників, необхідний для здійснення всіх етапів вагітності.

Гормон, що стимулює у молочній залозі ріст клітин, які виробляють материнське молоко. Безпосередньо з ним пов'язана секреція молока.

Гормон росту, що стимулює ріст кісток, м'язів та органів. СТГ виділяється імпульсами, які досягають максимальної амплітуди у 4-й фазі сну. Після вживання їжі рівень гормону різко знижується, а при голодуванні підвищується у 15 разів (друга доба).

Виділення гормону збільшується при фізичних навантаженнях, під час глибокого сну, при гіпоглікемії, при насиченому білками харчуванні. Підвищене виділення СТГ гіпофізом у період росту призводить до гігантизму, а знижене виділення СТГ — до карликовості.

Тестостерон – чоловічий статевий гормон, що утворюється у статевих та надниркових залозах. Тестостерон виробляється як у чоловічому, так і у жіночому організмі.

У чоловіків тестостерон впливає на розвиток вторинних статевих ознак, активізує статеву функцію (лібідо та потенцію), стимулює утворення сперматозоїдів.

У жінок тестостерон впливає на розвиток фолікулу в яєчниках, хребта і м'язів, регулює діяльність кісткового мозку, сальних залоз. Зранку тестостерон зазвичай підвищується, а ввечері – знижується.

Ілюструє можливі відхилення від норми рівню тестостерону і можливі наслідкові захворювання різних органів і систем.

Білок – попередник тиреоїдних гормонів. Використовується як маркер для моніторингу лікування диференційованих карцином щитовидної залози. Необхідний етап діагностування захворювань щитовидної залози, що свідчить про запалення або такі ушкодження щитовидної залози, які призводять до виходу тиреоглобуліну у кров.

Однак на результат може вплинути наявність антитіл до тиреоглобуліну, тому паралельно треба дослідити їхній рівень. Наявність антитіл може призвести до хибного заниження тиреоглобуліну, у таких випадках до результатів слід ставитись обережно.

Гормон гіпофізу стимулює секрецію (утворення і виділення) гормонів щитовидної залози, які, в свою чергу, впливають на утворення ТТГ. Збільшує надходження йоду з плазми крові у клітини щитовидної залози, стимулює синтез тиреоглобуліну, трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4). Посилює ліполіз.

Для ТТГ типові добові коливання секреції: пік активності припадає на 2—4-у годину ночі, високий рівень у крові зберігається і о 6—8-й годині ранку, мінімальний рівень ТТГ буває о 17—18-й годині вечора. Нормальний ритм секреції порушує нічна активність.

Під час вагітності концентрація гормону зростає. З віком концентрація ТТГ дещо знижується, зменшується викид гормону і вночі. Важливий для діагностики захворювань щитовидної залози, Відхилення ТТГ від норми бувають як знижені, так і підвищені.

Амінокислотний тиреоїдний гормон щитовидної залози — cтимулятор підвищення споживання кисню і тканинного обміну. Виробляється фолікулярними клітинами щитовидної залози під контролем ТТГ. В периферичних тканинах утворюється при відщепленні йоду від тироксину (Т4).

Більша частина Т3, який циркулює у крові, пов'язана з транспортними білками. Біологічні ефекти створює вільна частина гормону, що складає 30 - 50% концентрації загального Т4. Цей гормон активніше, ніж Т4, але знаходиться у крові у меншій конц

Важливий стимулятор синтезу білків.

Стимулятор поглинання кисню тканинами і активатор метаболізму (тканинного обміну).

Стимулятор поглинання кисню тканинами і активатор метаболізму (тканинного обміну). Не пов'язаний з транспортними білками крові.

Виробляється гіпофізом, регулює діяльність статевих залоз: сприяє утворенню і визріванню статевих клітин (яйцеклітин і сперматозоїдів), впливає на синтез жіночих статевих гормонів (естрогенів).

У чоловіків ФСГ стимулює зростання сім'явиносних канальців, підвищує рівень тестостерону у крові, чим забезпечує процес визрівання сперматозоїдів і лібідо. У жінок ФСГ впливає на формування фолікулу. Максимальний рівень ФСГ призводить до овуляції (яйцеклітиновиходу).

Аналіз крові ХГЧ дозволяє виявити вагітність – уже на 6-10-й день після запліднення. Правильну розшифровку ХГЧ може дати виключно лікар, що визначає індивідуальну норму, враховуючи дані у сукупності з іншими методами досліджень. ХГЧ використовують і як онкомаркер пухлин ембріональної тканини і відповідних органів яєчників та сім'яників, які виділяють ХГЧ.

Рівень бета-ХГЧ крові вже на 6-8-й день після запліднення дозволяє діагностувати вагітність (концентрація β-ХГЧ в сечі досягає діагностичного рівня на 1-2 дні пізніше, ніж у сироватці крові).

ХГ (хоріонічний гонадотропін) — гормон, який виробляється плацентою відразу після запліднення. Взагалі, ХГ існує в різних структурних формах у біологічних середовищах організму. Відомий інтактний ХГ та модифіковані форми ХГ.

Під час вагітності в нормі вміст інтактного ХГ становить 90% від загальної кількості ХГ, а модифікованого ХГ — приблизно 10%.При позаматковій вагітності вміст інтактного ХГ зростає ще більше, а модифікованого — знижується.

Антитіла, які відповідають за розвиток алергічних реакцій. Підвищення рівня загального IgE пов'язане з гіперчутливістю раптового типу. У тих, хто страждає на алергію, IgE підвищений і під час приступів, і в інтервалах між ними. Концентрація IgE залежить від тривалості захворювання і кількості попередніх контактів з алергеном.

Антитіла до ферменту клітин щитовидної залози, який бере участь у синтезі тиреоїдних гормонів. Показник агресії імунної системи до власного організму. Найчутливіший тест для виявлення аутоімунного захворювання щитовидної залози.

Маркер аутоімунного тиреоідиту. Має важливе значення при обстеженні населення і виявлення осіб з високим ризиком розвитку аутоімунного тиреоідиту.

Антитіла до білку — попередника тиреоїдных гормонів. Визначення АТТГ, як і АТ-ТПО, дозволяє прогнозувати порушення функції щитовидної залози у хворих з іншими аутоімунними ендокринними патологіями і у тих, хто має спадкоємну схильність до органоспецифічних аутоімунних захворювань.

У дітей, народжених матір'ю з високими титрами АТТГ, протягом життя можуть розвиватись аутоімунні тиреоїдні захворювання, що потребує віднесення таких дітей до груп ризику і відповідного спостереження.

Один з поширених скринінгових тестів для діагностики аутоімунних захворювань, зокрема системного червоного вовчаку. Визначення антитіл до власної ДНК.

При таких захворюваннях утворюються імунні комплекси антиген-антитіло, які відкладаються на основних мембранах різних тканин і органів (шкіра, нирки, суглобові і сироваткові оболонки, мозок і т. п.), а також судин, які живлять їх кров'ю. Це активує систему доповнень, викликаючи запалення і ушкодження тканин.

Представники антинуклеарних антитіл також зустрічаються при багатьох інфекційних, запальних і онкологічних захворюваннях. При не імунному запаленні титри антитіл зазвичай нестійкі. Щоб відрізнити тимчасовий процес від стійкого, може знадобитись додаткове обстеження.

Визначення антитіл до сперматозоїдів — основний тест діагностування імунологічних причин безпліддя.

Важливий діагностичний критерій антифосфоліпідного синдрому,який вражає судини серця, головного мозку, нирок, печінки, надниркових залоз. У чоловіків високий титр антитіл до фосфоліпідів часто супроводжується ризиком розвитку тромбозу вен, інфаркту міокарду, а у жінок — повторними викидами (частіше у другому — третьому тримісячні вагітності).

Антитіла до фосфоліпідів клітин ендотелію судин порушують рівновагу між системами кровозгортуваності і антизгортуваності на користь утворення тромбів. Антитіла руйнують спеціальні транспортні форми, які переносять жири. Внаслідок цього виникають атеросклеротичні прояви.

Важливий критерій для діагностування антифосфоліпідного синдрому.

Високоспецифічний маркер системного червоного вовчака (СЧВ). Рідше і більш низької концентрації зустрічається і при інших дифузних (взаємопроникних) захворюваннях з'єднувальних тканин, а також СЧВ, індукованого ліками.

Анти-дсДНК IgG — антитіла безпосередньо беруть участь у розвитку запалень стінок судин і вовчакового ниркозапалення. Рівень анти- дсДНК антитіл у пацієнтів з системним червоним вовчаком пов'язаний з рівнем ураження нирок.

Використовується для діагностики аутоіммунних захворювань.

Антитіла IgG до аскариди свідчать про перенесену хворобу.

Використовується для діагностики гострого періоду інфекційного мононуклеозу.

Антитіла IgG до вірусу свідчать про перенесений мононуклеоз.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Діагностує гострий період ураження гепатитом А.

Маркер перенесеної інфекції чи вакцинації проти вірусу гепатиту А.

Основний маркер  інфекції, спричиненої вірусом гепатиту В. Наявність поверхневого антигену свідчить про ураження гепатитом В.

Визначення ДНК вірусу гепатиту В. Це унікальна послідовність ДНК, яку має ген структурного білку вірусу гепатиту В. Доказ присутності ДНК збудника в організмі.

Виявлення ДНК вірусу гепатиту В методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) и визначення кількості вірусних часток у 1 мл сироватки крові для оцінки ефективності противірусної терапії.

Показує наявність антитіл (незалежно від класу М і G) до вірусу гепатиту C. Свідчить про перенесену або гостру інфекцію.

Маркер показує, наскільки активно множиться вірус.

Кількість РНК HСV у клінічних зразках потрібна для оцінки ефективності противірусної терапії. Вірусологічний контроль починається на 3-4-у тижні після початку лікування.

Надійний прогнозуючий фактор розвитку інфекції ВГС і реакції на противірусну терапію. Генотипом вірусу також визначається тривалість курсу лікування, що вкрай актуально, враховуючи широкий спектр побічних дій інтерферону та його погане сприймання.

Діагностує гострий період гепатиту D.

Показує наявність антитіл (незалежно від класу М або G) до вірусу гепатиту D. Свідчить про перенесену або гостру інфекцію.

Антитіла IgМ до вірусу герпесу свідчать про гострий процес.

Антитіла IgG до вірусу свідчать про перенесений гепатит Е.

Антитіла IgG до вірусу свідчать про перенесений гепатит G.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Антитіла IgG до вірусу герпесу свідчать про гострий процес.

Антитіла IgG до вірусу герпесу свідчать про перенесений процес.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Антитіла IgG до вірусу герпесу свідчать про гострий процес.

Антитіла IgG до вірусу герпесу 3-го типу свідчать про перенесений процес.

Антитіла IgG до вірусу герпесу 6-го типу свідчать про перенесений процес.

Виявлення ДНК нейсерії (гонококу — збудника гонореї) методом ПЛР для діагностики гонореї.

Діагностика грибкової інфекції і контроль після лікування.

Показник, що засвідчує наявність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Антитіла IgМ до вірусу краснухи свідчать про гострий процес.

Антитіла IgМ до вірусу краснухи свідчать про перенесений процес.

Загальні антитіла до лямблій (IgМ+IgG) свідчать про перенесений або гострий процес.

Діагностика інфекційних захворювань сечостатевого тракту. Визначення бактеріальної причини захворювання і обґрунтування раціональної антибіотикотерапії.

Діагностика інфекційних захворювань, що спричинені збудниками кишкової групи.

З'ясування характеру порушення нормального біоценозу кишечнику.

Підтвердження діагнозу дифтерії.

Виявлення анаеробної флори при гнійно-запальних процесах.

Мікробіологічне обґрунтування вибору бактеріофагу.

Визначення інфікованості материнського молока і обґрунтування вибору антибіотиків.

Інфекції сечовивідних шляхів і контроль після лікування (на 5—7-й день після відміни антибіотиків або уросептиків).

Бактеріологічний діагноз інфекцій дихальних шляхів і обґрунтування раціональної антибіотикотерапії.

Обґрунтовує раціональну антибіотикотерапію.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Визначення мікоплазмової або уреаплазмової інфекцій і обґрунтування вибору антибіотиків.

Вірус є причиною виникнення гострокінцевих кондилом і новоутворень шийки матки. Різні види ВПЧ призводять відповідно до різних уражень. Деякі з них є факторами високого онкогенного ризику.

Вірус є причиною виникнення гострих кондилом и новоутворень шейки матки. Різноманітні види ВПЧ є причиною різноманітних поражений. Деякі з них є факторами високого онкогенного риска.

Визначення ДНК вірусів папілом 16-го і 18-го типів, котрі є фактором високого онкогенного ризику, методом ПЛР.

Специфічний діагностичний трепонемний тест, що виявляє антитіла до антигенів Treponema pallidum (бліда трепонема) — збудника сифілісу. Свідчить про поточну або нещодавно перенесену інфекцію.

Нетрепонемна реакція на сифіліс. Метод заснований на реакції мікропреципитації кардіоліпінового антигену з сироваткою пацієнта. Діагностично значимим є підвищення титру антитіл більше, ніж у 4 рази. Хибнопозитивні результати можливі під час вагітності, при аутоімунних, інфекційних захворюваннях та у наркоманів.

Показник, що характеризує наявність антитіл (незалежно від класу М або G) до токсокару каніс. Свідчить про перенесений або гострий процес.

Антитіла до токсоплазми свідчать про наявність гострого процесу.

Антитіла IgG до токсоплазми свідчать про перенесений процес.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Один з найцінніших тестів при діагностуванні хелікобактерної інфекції.

Сумарні антитіла до Хелікобактер пілорі (IgМ+IgG) свідчать про перенесений або гострий процес.

Сумарні антитіла до Хелікобактер пілорі (IgМ+IgG) свідчать про перенесений або гострий процес.

Антитіла до хламідій свідчать про протікання гострого процесу.

Антитіла до збудника хламідіозу — свідчать про перенесене захворювання.

Антитіла до хламідії свідчать о наявності острого процесу пневмонії.

Антитіла до збудника хламідіозу свідчать про перенесене захворювання — пневмонію.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Антитіла до цитомегаловірусу свідчать про наявність гострого процесу.

Антитіла до цитомегаловірусу свідчать про перенесений процес.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Показник, що свідчить про присутність ДНК збудника у біоматеріалі, що досліджується.

Ультразвуковий метод дослідження, який є простим та доступним, не має протипоказань та може застосовуватись багаторазово на протязі всього періоду спостереження чи лікування в динаміці. Найчастіше призначається при артеріальній гіпертензії (оскільки причиною можуть бути захворювання нирок), захворюваннях нирок та ін.

Метод є дуже точним та показовим. Дозволяє побачити в режимі реального часу роботу клапанів серця, вимірити розміри камер серця та основних судин, товщину стінок серця, оцінити функцію серцевого м’язу, стану перикарда.

Також дозволяє оцінити внутрішній кровообіг. Призначається при болях в серці різної етіології, змінах електрокардіограми, шумах в серці, гіпертонічній хворобі та ін.

Є найбільш ефективним, безпечним, точним, відносно простим в виконанні дослідженням органів травлення. Оцінюють печінку, жовчний міхур, селезінку, підшлункову залозу, нирки, заочеревний простір та судини (розміри органів, іх структуру, розміщення, наявність запальних змін та сам вогнище запалення, травматичні пошкодження).

Показами до цього обстеження є всі больові відчуття в області живота, правому підребер’ї, гіркота в роті, відчуття розпирання після їжі, підвищене газоутворення.

УЗД органів сечовидільної системи дозволяє виявити патологію сечовидільної системи, нирок. Проводиться для діагностики пієлонефриту, гломерулонефриту, захворювань сечового міхура тощо.

Використовується для оцінки стану щитоподібної залози, навколишніх судин, м`язів, лімфатичних вузлів та інших структур шиї. Є дуже точним методом, виявляє зміни розміром від 1-2 мм.

При розмірі від 6-10 може бути навіть встановлена природа (доброякісна чи злоякісна) вражень щитоподібної залози. Є обов`язковим дослідженням при підозрі на захворювання щитовидної залози.

УЗД поверхнево розташованих структур використовується з метою уточнення природи різних утворень в м'яких тканинах.

Методика регістрації та дослідження електричних полів, які утворюються при роботі серця. Електрокардіографія — це відносно недорогий, класичний, але цінний метод електрофізіологічної інструментальної діагностики в кардіології.

Результатом є отримання електрокардіограми (ЕКГ) — графічного представлення різниці потенціалів, які виникають в результаті роботи серця в конкретний момент роботи. Лікар-кардіолог по електрокардіограмі зможе швидко визначити відхилення в роботі серця.

Синонім — холтеровське моніторування. Дослідження являє собою безперервну регістрацію електрокардіограми на протязі 24 годин і більше (48.72 години). Запис ЕКГ здійснюється за допомогою спеціального портативного аппарату — рекордера, який паціент носить з собою (на ремні, через плечо чи на поясі).

Під час дослідження пацієнт веде звичний образ життя (працює, відпочиває), відмічаючи в спеціальному щоденнику час та обставини виникнення неприємних симптомів зі сторони серця. Це один з популярних методів діагностики ішемічної хвороби серця і порушень серцевого ритму. А також контролю лікування.

Це нове направлення в діагностиці та вивченні артеріальної гіпертензії. Використовується для постановки діагнозу артеріальної гіпертензії, встановлення її тяжкості, для контролю лікування, яке проводиться, та визначення прогнозу захворювання.

На відміну від традиційних методів вимірювання тиску (разовий, моментальний), дозволяє визначити тиск на протязі 24 годин з регістрацією показників та змін артеріального тиску. Є дуже інформативним методом.

Визначення роботи серця та артеріального тиску одночасно протягом доби.

Діагностична маніпуляція під час якої проводиться дослідження стану слизової оболонки стравоходу, шлунку, дванадцятипалої кишки. Використовується діагностичний зонд (фіброезофагогастродуоденоскоп), який вводиться через рот після знеболення слизової оболонки за допомогою спрею).

Маніпуляція є необхідною для виявлення виразки, запалення, новоутворення та взяття матеріалу для гістологічного дослідження.

Діагностична маніпуляція, що проводиться під час фіброгастродуоденоскопіїї з метою отримання шматочку слизової оболонки, виразки, пухлини зі стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки.

Використовується діагностичний зонд (езофагофіброгастродуоденоскоп), який вводиться через рот після знеболення слизової оболонки за допомогою спрею.

За допомогою спеціальних щипчиків видаляється маленький шматочок слизової оболонки чи новоутворення. Видалені шматочки тканини направляються для гістологічного дослідження.

Експрес-метод діагностики інфекцій, що викликають хвороби шлунка та 12-типерсної кишки (Helicobacter Pylori).

Рентгенологічне дослідження в одній проекції з видачею консультативного висновку, та (за вимогою) знімку проведеного дослідження. Дозволяє визначити точну локалізацію ураження, розповсюдженість процесу, виявлення наявності чужорідних тіл. Доступна та безболісна методика.

Рентгенологічне дослідження в двох проекціях з видачею консультативного висновку, та (за вимогою) знімку проведеного дослідження. Дозволяє визначити точну локалізацію ураження, розповсюдженість процесу, виявлення наявності чужорідних тіл. Доступна та безболісна методика.

З метою забору матеріалу для лабораторного дослідження, введення внутрішньовенної крапельної інфузії.